Комерційна пропозиція: що в ній має бути, щоб її дочитали

Типова комерційна пропозиція починається з розділу «Про нас», потім іде історія компанії, потім перелік клієнтів, і десь на сьомій сторінці — ціна. Проблема в тому, що читач шукає саме ціну, і поки він до неї добереться, встигне втомитись або взагалі кинути.

Головний принцип: **КП — не презентація компанії, а відповідь на конкретний запит**. Якщо її можна надіслати будь-кому, змінивши назву, то це не пропозиція, а буклет.

Що має бути обовʼязково, у такому порядку. **Задача клієнта його словами** — одне-два речення з того, що він сам сказав на дзвінку. Цим ви показуєте, що слухали, і одночасно даєте йому перевірити, чи правильно ви зрозуміли. **Що конкретно ви пропонуєте** — без загальних слів, у вигляді переліку робіт або складу послуги. **Скільки це коштує** — прямо, без «від» і без «ціна за запитом». **Що далі** — один конкретний наступний крок.

Що варто прибрати. Історію компанії, місію, «індивідуальний підхід», «команду професіоналів» — усе це пишуть усі, тому воно не додає нічого. Перелік клієнтів має сенс лише якщо серед них є хтось із тієї ж галузі. Технічні деталі, які клієнт не оцінить, лише збільшують обсяг.

Про обсяг чесно: **одна сторінка краща за десять**, якщо на ній є все перелічене. Якщо потрібні деталі — виносьте їх у додаток, який відкриють ті, кому справді треба.

Три технічні дрібниці, які впливають більше, ніж здається. Надсилайте PDF, а не редагований документ — його не зіпсує чужий Word. Називайте файл зрозуміло: не «КП_final_2», а «Пропозиція для ТОВ Ромашка від 6 серпня». І пишіть суму цифрами в тілі листа теж — багато хто читає лише лист.

І найважливіше після відправки: **домовтесь про дату відповіді ще до того, як надішлете**. «Надішлю сьогодні, наберу в четвер, щоб відповісти на питання» — і КП перестає бути пострілом у порожнечу.

У Pipevale документ формується з шаблону, у який підставляються дані клієнта й позиції угоди, а готовий файл лишається прикріпленим до угоди — тобто його видно всій команді, а не лише авторові.